КРИВОРІЗЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС №129 "ГІМНАЗІЯ - ЛІЦЕЙ АКАДЕМІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ" КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Криворізький навчально-виховний комплекс №129 "Гімназія-ліцей академічного напряму" Криворізької міської ради Дніпропетровської області з українською мовою навчання з п'ятиденним робочим тижнем кількістю класів 18, в яких навчається 482 учнів.

Сьогодні, коли Криворізький гуманітарно-технічний ліцей № 129 має тверду репутацію і щорічно займає лідируючу позицію серед навчальних закладів міста, мало хто пам'ятає, як усе починалося.

Дозвіл на організацію навчального закладу нового типу – ліцею – було отримано першим директором ліцею, Петрикеевым Сергієм Івановичем, взимку 1991 року, а вже влітку запрошені з різних шкіл міста першокласні вчителі носили лінолеум, фарбували рами, збирали шафи і парти, асфальтували разом з майбутніми ліцеїстами двір і спортмайданчик.

Старожили пам'ятають, що перші два місяці в ліцеї не було шкільних дошок, а уроки часто проводилися в коридорах. При першій необхідності учні разом з вчителями серед уроку виходили на розвантаження, розкопку, фарбування, прибирання (було дуже багато фізичної праці), а після уроків "наганяли" навчальний матеріал.

Щоб доставити в ліцей обід (своєї їдальні у нас довгий час не було), черговий клас "впрягався" у візок і тягнув бідони з їжею на собі з 9-ї або 87-ї школи. І ніхто не нарікав, не скаржився, не тікав і не шукав виправдань – допомогти прагнули всі!

Єдиним ліцейським колективом, без поділу на дітей і дорослих, відзначалися всі свята.

Атмосфера окриленості, причетність до створення чогось нового, дуже потрібного, цікавого і прекрасного захоплювала вчителів та ліцеїстів. У всьому панував дух преклоніння перед учителем і поваги до дитини.

В перший рік існування ліцею у нас було всього десять класів, випускний клас з'явився лише роком пізніше. Поділ на "технарів" і "гуманітаріїв" був з першого дня, а підрозділ на групи поглибленого вивчення двох іноземних мов став за помахом руки директора: ліва половина класу поглиблено вивчала англійську мову, права – німецьку. А ще у нас був урок, який називався «світські заняття», коли цілі класи виїжджали з ліцею в найближчі Палаци культури і вчилися танцювати бальні танці (свого хореографічного залу у нас теж тоді не було).

На кожен випускний вечір колектив вчителів готував велику концертну програму для випускників, випускники відповідали жартівливо-вдячній взаємністю.

Так поступово ми самі творили історію ліцею. А за дверима учительської на засіданнях педради вже тоді народжувався єдино прийнятний для ліцею змова – змова любові до учня.